Литовська абетка: 32 літери і як їх читати

У литовській абетці (abėcėlė) 32 літери. Вона латинська, але без Q, W і X, і з літерами з діакритичними знаками. Читати литовською легко: здебільшого як пишеться, так і вимовляється.

Усі літери

Літера	Як читати	Приклад
A a	[а]	namas — дім
Ą ą	довге [а:]	ąžuolas — дуб
B b	[б]	bėgti — бігти
C c	[ц]	cukrus — цукор
Č č	[ч]	čia — тут
D d	[д]	diena — день
E e	відкрите [е] — середнє між [е] і [а]	medis — дерево
Ę ę	довге відкрите [е:]	tęsti — продовжувати
Ė ė	довге закрите [е:]	upė — річка
F f	[ф]	fotografija — фотографія
G g	[ґ], як в українському «ґанок»	galva — голова
H h	[г], як в українському «гора»	humoras — гумор
I i	коротке [і]	vilkas — вовк
Į į	довге [і:]	įėjimas — вхід
Y y	довге [і:] — так само, як į	tyla — тиша
J j	[й]	jūra — море
K k	[к]	knyga — книжка
L l	[л]	laikas — час
M m	[м]	mama — мама
N n	[н]	naktis — ніч
O o	[о]: у литовських словах довге, у міжнародних — коротке	oras — погода, повітря
P p	[п]	pienas — молоко
R r	[р]	ranka — рука
S s	[с]	saulė — сонце
Š š	[ш]	šuo — собака
T t	[т]	tėvas — батько
U u	коротке [у]	tu — ти
Ų ų	довге [у:]	knygų — книжок
Ū ū	довге [у:] — так само, як ų	sūnus — син
V v	[в]	vanduo — вода
Z z	[з]	zuikis — заєць
Ž ž	[ж]	žmogus — людина

Літери з «хвостиком»: ą, ę, į, ų

Колись ці літери позначали носові звуки, тому їх і досі називають носовими (nosinės raidės). У сучасній вимові носового звука немає: це просто довгі голосні. Ą читається як довге [а:], į — як довге [і:].

Навіщо ж їх писати? Вони показують, як слово змінюється. Наприклад, у знахідному відмінку однини закінчення завжди з носовою літерою: knyga → matau knygą (бачу книжку).

Довгі й короткі голосні

Для литовської довжина голосного важлива: від неї може залежати значення слова.

• Завжди довгі: ą, ę, į, ų, ė, y, ū, а також ie і uo.
• Завжди короткі: i, u.
• A і e залежать від наголосу: під наголосом здебільшого довгі, без наголосу — завжди короткі.
• O у литовських словах довге (lova — ліжко, stovi — стоїть), а в міжнародних — коротке (atomas, kodas).

Літери з «хвостиком» і без нього звучать однаково: ą = довге a, į = y, ų = ū. Яку з них писати, на слух не визначиш — це питання правопису.

Сполучення літер

Пишемо	Читаємо	Приклад
ch	[х]	choras — хор
dz	[дз] — один звук	dzūkas — дзук (житель Дзукії)
dž	[дж] — один звук	džiaugsmas — радість

Дифтонги

Дифтонг — два голосні в одному складі. У литовських словах їх чотири:

Дифтонг	Приклад
ai	laikas — час
au	draugas — друг
ei	eiti — іти
ui	muilas — мило

Ie і uo — особливі. Їх вимовляють дуже плавно, як один довгий голосний, без межі між частинами: pienas (молоко), duona (хліб). Тому їх зараховують до довгих голосних.

М’які приголосні

Приголосний стає м’яким перед e, ę, ė, i, į, y, ie: medis, tėvas, pienas.

Буква i перед a, ą, o, u, ų, ū, uo (а також перед ai, au) окремо не читається. Це знак м’якості: він лише пом’якшує попередній приголосний, як українські «я» і «ю» після приголосного.

Після такого i голосний трохи зсувається вперед: a звучить майже як e, а ai, au — як ei, eu.

Порівняйте

• čia (тут) — один склад, звучить приблизно як [чє], а не [чі-а].
• geria (п’є) звучить майже як gerę.
• kiaušinis (яйце) — після м’якого k дифтонг au звучить як [еу]: [к’еу-ші-ніс].

Типові помилки

• Читати y як українське «и». Литовське y — це довге [і:]: tyla звучить як [ті:ла].
• Вимовляти носовий звук у ą, ę, į, ų. Носового звука немає, є тільки довгий голосний.
• Читати i окремим складом у čia, kiaušinis. Тут i лише пом’якшує приголосний, а a після нього звучить ближче до e.
• Читати g як українське «г». Литовське g — це [ґ]; український звук [г] пишеться літерою h.