Особові займенники, savęs і savo

Рівень A1Перевірено 03.11.2026

Я, ти, ми, ви

Aš і tu не мають роду і відмінюються по-своєму: однина й множина мають різні корені, як в українській «я — ми».

	я	ти	ми	ви
V.	aš	tu	mes	jūs
K.	manęs	tavęs	mūsų	jūsų
N.	man	tau	mums	jums
G.	mane	tave	mus	jus
Įn.	manimi	tavimi	mumis	jumis
Vt.	manyje	tavyje	mumyse	jumyse

Він, вона, вони

Jis і ji мають рід і відмінюються майже як прикметники. У множині є окремі форми для чоловічого (jie) і жіночого роду (jos):

	він	вона	вони (ч.)	вони (ж.)
V.	jis	ji	jie	jos
K.	jo	jos	jų	jų
N.	jam	jai	jiems	joms
G.	jį	ją	juos	jas
Įn.	juo	ja	jais	jomis
Vt.	jame	joje	juose	jose

Як і в іменниках, для змішаної групи — чоловічий рід: jie.

Ми вдвох: mudu, mudvi

Для двох людей є старі форми двоїни: mudu (ми вдвох, чоловіки або змішано), mudvi (ми вдвох, жінки), judu, judvi (ви вдвох), juodu, jiedvi (вони вдвох). Вони вживаються, але не обов’язкові — можна сказати й mes.

Себе: savęs

Зворотний займенник savęs означає «себе» для всіх осіб і не має називного відмінка:

K.	N.	G.	Įn.	Vt.
savęs	sau	save	savimi	savyje

Aš nepabėgsiu nuo savęs. Jis nepabėgs nuo savęs. — Я не втечу від себе. Він не втече від себе.

Чий: mano, tavo, jo, jos

Присвійність у литовській виражає родовий відмінок займенника. Ці форми не змінюються:

мій	твій	його	її	наш	ваш	їхній
mano	tavo	jo	jos	mūsų	jūsų	jų

mano knyga, mano knygos, mano knygoje — «мій» не відмінюється разом з іменником, на відміну від українського «моя, моєї, моїй».

Головне правило: savo

Якщо власник — той самий, хто виконує дію (підмет), уживають savo («свій»). Для 3-ї особи (він, вона, вони) це обов’язково: jo, jos, jų тут означало б іншу людину. Для «я», «ти» теж найчастіше кажуть savo.

Якщо власник інша людина, — jo, jos, jų:

Ji kalbėjo su savo broliu. — Вона говорила зі своїм братом (її власним).
Ji kalbėjo su jos broliu. — Вона говорила з її братом (братом іншої жінки).

Джерела

Повідомити про помилку

Пригостити розробника кавою